Загрузка...

Шевченко в засланні

Опубликовано 3 марта 2009 в рубрике Украинские стихи. Автор admin

Шевченко в засланні
Сиджу в коморі темній, на чужині.
Чому так важко дихати мені?
І десь зосталась рідна Україна,
А я подорожую в засланні.
Я тихо, мовчки Богу помолюся,
В думках мені примариться Дніпро.
І може, ще колись я повернуся
На Батьківщину рідну все одно.
Покатиться сльозина по щоці
І упаде на аркуш цей біленький.
Побачу Батьківщину уві сні,
Мою кохану Україну-неньку.
Побачу українців всіх, братів,
Які так само волі все чекають,
І в ті часи щасливі, золоті
В моїх надіях знову повертаюсь.
Якби ж повиростали в мене крила,
Якби ж я птахом сизокрилим став,
То повернувся б у дитинство миле,
І знову б я писав і малював.
Але я хочу викреслити з долі
Часи в неволі, у кріпатстві дні.
Щоб в Україні панувала воля
Всім українцям любим і мені.
А може, стати рибкою златою?
Тоді б всі ріки світу переплив,
Та залишився все одно б з тобою,
Дніпро, мій добрий батько, любий мій!
Тоді б я кожен день купався в хвилях
Блакитних, наче небо навесні.
Але насправді все це – тільки мрії,
І все примарилося уві сні.
Тому лишуся краще я собою
І ні на крок назад не відійду.
Колись, але доб’юся своїй волі!
Колись я знову щастя віднайду!

5 комментариев на стих 'Шевченко в засланні'

  1. Николай Дахталия пишет -
  2. надежда умирает последней — ты гений

  3. Любаша Кравчук пишет -
  4. Супер, мне очень понравилось

  5. 777 пишет -
  6. Я тихо, мовчки Богу помолюся! можливо Я тиші, мовчки Богу помолюся

  7. 777 пишет -
  8. Я в тиші, мовчки Богу помолюся,

  9. alla пишет -
  10. Все добре, але хто писав?
    Скажіть мені його ім’я.
    Хтоб він не був — він все сказав,
    Та тільки імені свого, не написав…
    21.11.2013 р. (16:19)

Понравилось? Выскажи свое мнение

Загрузка...