Загрузка...

Украинские стихи

Про природу на украинском языке

Опубликовано 30 апреля 2009 в сборнике Украинские стихи

О небо широке, вгамуй мої рани,
Полегши мій біль, забери цю любов,
Весь жар до кохання осипли снігами,
і відчерпни всю безглуздість розмов.

Щоб горя не бачить і плачу не чуть,
ЩОб серце не билося швидко, нестямно,
Щоб сльози гіркі, що з очей потечуть
Загоїли рани, загоїли рани….

Украинских поэтесс

Опубликовано 30 апреля 2009 в сборнике Украинские стихи

Я так ніжно тебе покохала,
Та життя дарувало журбу,
наче промінь тебе зігрівала,
наче світло я падала в тьму.

та тепло не змогло обігріти,
у безодню зникало воно,
а промінчик не зміг освітити
те зухвальство, що в тобі було.

я стонала, молила, благала тебе,
та одначе я мила не стала,
і осяяних світлом блакитних небес
я болюче на землю упала.

у минулому я залишила надію,
а в теперішнє взяла болючу любов,
про майбутнє плекала тонку, вічну мрію,
освятила її пилом марних розмов.

та ти болюче ранив душу,
пробач, я не змогла стерпіть,
і мить в житті зіскала слушну,
щоб до небес навік злетіть.

ти очей не відводив від мене в труні,
на очах твоїх біль появився,
згасла тайна відкрилась мені :
ти навік тепер долі скорився.

зрозумів, — я дарунком для тебе була,
доля радила нам бути разом,
та одначе не зміг цінувать,
те що дано було так одразу!!!

моя душа з твоєю поряд,
у кожну мить, лише повір,
в хвилини щастя, в миті горя,
я біля тебе, милий мій!!

украинских поэтов

Опубликовано 30 апреля 2009 в сборнике Украинские стихи

Казок у житті небуває,
Ілюзії гинуть у мить,
Коли їх безвихідь вбиває,
І не дає далі жить.

Людина у світі- ніщо,
Вона лише крапля у морі,
Й в його темно-синім просторі
Пливе, як і сотні пливло…

Украинские стихи о любви

Опубликовано 30 апреля 2009 в сборнике Украинские стихи

Кожне завтра починається сьогодні,
Кожен день натомість змінить ніч,
А людина, підкорившись долі,
Буде й ти із нею пліч о пліч.

На тлі життя моральний принцип — це кохання,
Блаженність, відданість, єднання душ,
Мине усе, і впевненість й вагання,
І горе оповиє, наче вуж….

Минулих помилок не виправиш ніколи,
Ти можеш лише наслідок змінить,
Бо всі ми коримось Правдивій Божій Волі,
Що буде нас над вічністю судить.

Високі ідеали творять гідне «Я»!
Свідомість засяває мов кришталь на світлі,
Тоді упевнено крокуєш в майбуття,
Тоді ти здатен на учинки гідні.

Проте буденність все ж перемагає,
Вуааллю павутиння вкриє день ясний,
Лише душа, що грати пробиває
Наповниться блаженством нових мрій.

Та люди кинуті напризволяще,
До самознищення лиш крок,
Та не знайдеш нічого краще,
Як самотужки досягти зірок.

Борися за добро, за поцілунок сонця,
Що променем святим укаже вірний путь,
Гори до знань, убережи тактовність,
Й блаженство у житті здобудь!!!

О любви на украинском языке

Опубликовано 30 апреля 2009 в сборнике Украинские стихи

Смертельно бачити байдужість,
Ненависть важко відчувать,
І мрій своїх пусту безглуздість
У серці стиха величать…

Яритись пристрастю палкою,
Щоб в грудях віддих завмирав,
І снитий марити тобою,
Щоб розум серце гамував.

В душі печаль несамовита,
Минулого і сліду вже нема,
Так хочеться в собі закритись,
Та тягне у політ жага…

Жага до істини любові,
До віри, ніжності, тепла,
І серце боляче, до крові,
Іржаві грати пробива…

Воно знайшло у собі силу,
І вирвалось із небуття,
І душу щиру й осмутнілу
Вперед направило — в життя!!

Дні минулі вже не зацвітуть,
ПРикрощі позаду залишились,
та покинути усе й забуть
В особистості не досить сили.

Все мінливе : і печаль і щастя,
Все пройде, настане все ж кінець,
Хто чинив добро — тому воздасться,
Той із золота вдягне вінець.

Бога я молю за тебе,
І схранить навік моя душа
Те, що вимолила в неба, —
В серці пригорщу тепла….

Шевченко в засланні

Опубликовано 3 марта 2009 в сборнике Украинские стихи

Шевченко в засланні
Сиджу в коморі темній, на чужині.
Чому так важко дихати мені?
І десь зосталась рідна Україна,
А я подорожую в засланні.
Я тихо, мовчки Богу помолюся,
В думках мені примариться Дніпро.
І може, ще колись я повернуся
На Батьківщину рідну все одно.
Покатиться сльозина по щоці
І упаде на аркуш цей біленький.
Побачу Батьківщину уві сні,
Мою кохану Україну-неньку.
Побачу українців всіх, братів,
Які так само волі все чекають,
І в ті часи щасливі, золоті
В моїх надіях знову повертаюсь.
Якби ж повиростали в мене крила,
Якби ж я птахом сизокрилим став,
То повернувся б у дитинство миле,
І знову б я писав і малював.
Але я хочу викреслити з долі
Часи в неволі, у кріпатстві дні.
Щоб в Україні панувала воля
Всім українцям любим і мені.
А може, стати рибкою златою?
Тоді б всі ріки світу переплив,
Та залишився все одно б з тобою,
Дніпро, мій добрий батько, любий мій!
Тоді б я кожен день купався в хвилях
Блакитних, наче небо навесні.
Але насправді все це – тільки мрії,
І все примарилося уві сні.
Тому лишуся краще я собою
І ні на крок назад не відійду.
Колись, але доб’юся своїй волі!
Колись я знову щастя віднайду!

Загрузка...